Перше, що ми маємо зараз зрозуміти, що відчуття страху, розгубленості, безпомічності, відчаю - є абсолютно адекватною реакцією на події, що відбуваються в Україні. Більш того, вони є необхідними для переживання, адже являються природніми механізмами мобілізації організму у випадку небезпеки, яку ми сприймаємо. Тож перший крок - не варто намагатися приглушити свої переживання, заговорювати чи відмахуватися від власних реальних почуттів, адже це лише втримуватиме стабільну напругу та не дасть змоги адаптуватися до ситуації.
Натомість дуже бажано зараз ділитсия своїми переживаннями, говорити з близькими людьми, однодумцями, які дотримуються тієї ж точки зору що й ми і яким безпечно відкриватися, розповідати про свій страх, біль, розпач тощо. Важливо при цьому більше говорити про себе, свої переживання, ніж коментувати події та поведінку інших. Робити це можна словами "я боюся", "я розгублений, не знаю що мені робити", "мені страшно за що буде завтра" тощо.
З іншого боку, вкрай важливо зараз сприйматися всю інформацію критично та самостійно, розуміючи, що всі події, що відбуваються, ми сприймаємо залежно від нашої власної картини світу, в тому числі і від страхів, які, на повірку, можуть бути зовсім не виправданими. Будьмо уважні та не будемо спішити вірити у найгірші прогнози, адже ті мають властивість не завжди збуватися. Варто обрати собі думку тих авторитетних нам людей, кому ми справді довіряємо, і аргументи яких відгукуються особисто нам, здаються правдоподібними та співзвучними з нашою кортиною світу.
Оскільки активнсіть організму при такому рівні стресу зростає (організм мобілізуєтсья) то дуже важливо і щось робити, діяти. Варто підти на публічні зібрання людей, які обговорюють ситуцію в країні (на Майдані, тощо), реалізувати власну ініціативу чи взяти участь у запропонованій кимось ідеї щодо реальних дій, якщо вона нам відгукнулася (роздавати листівки, поширювати інформацію у ЗМІ, взяти участь у курсах навчання медичних волонтерів тощо). ГОловне, щоб ми знайшли де і як ми можемо бути корисними у спосіб, що нам особисто підходить, і ми готові цим займатися.
Також важливо зараз більше перебувати в колі родини, не затримуватися на роботі, намагатися оточити себе тплом та турботою та поділитися нею з рідними. Вдома більше часу прододьмо в мякому та комфортному просторі (під пледом, з чаєм), спати не менше 7-8 годин. Не варто зараз і приймати кардинальних рішень чи дуже ризикувати. Потік інформації вкрай важливо обмежувати і обовязково брати до уваги і позитивне бачення ситуації. А відчуваючи паніку чи страх - розповісти про це близьким людям, заручитсия їх підтримкою та постійно усвідомлювати, що кожен з нас у цій ситуації не сам. Всі ми опинилися у схожій ситуації напруження, переживаємо схожі почуття і прагнемо спільного вирішення ситуації. Дуже багато людей зараз є однодумцями і готові підтримати один одного, тож важливо залишатися відкритим до взаємодії та вірити у спільну справу.
