Наші військові, медики, волонтери, жителі районів воєнних дій зараз потребують допомоги.
Зокрема у переживанні пост травматичного стресового розладу. ЩО ЦЕ? (простими словами)
Давайте так: все нове в житті, погане чи хороше, що з нами стається - нам треба спершу якось зреагувати (подарували квіти - несподіванка - радість - обійми - вдячність - приємні спогади і "присвоєння собі" досвіду, "мені подарували квіти" та оціночне ставлення "так класно, коли дарують квіти!". І так відбувається з усім. І це абсолютно природно.
Труднощі ж починаються тоді, коли в цьому природньому ланцюгу переживання відбувається збій. Як наслідок - виникає ПТСР. а саме:
військова ситуація, що містить небезпеку для життя (наприклад, кидають гранату в танк) - реакція (солдат вистрибує з танка/ викидає гранату з танка). Як гадаєте, він встиг по_боятися, кричати від жаху що може загинути через мить і його друзі теж? - там не було для цього можливості, тому емоційна реакція ніби пропущена, випала.
Небезпека - Емоційне завмирання - Реакція тіла.
Що відбувається далі? - коли небезпеки позбулися (граната викинути і зірвалася поза танком, ніхто не постраждав), - утворюється "умовно безпечне середовище" для переживання (небезпека ж минула) - і солдат починає голосно кричати, лаятися, клясти ворогів, кидатися до друзів з запитаннями і криками чи вони бачили що сталося і як це все жахливо, (вони підтримують, кажуть що так, жахливо, капець і т.д.), потім можуть разом сміятися, переповідати цю історію ще кілька разів, доки не вщухнуть емоції.
чи буде після цієї ситуації ПТСР? - НІ. Бо для емоційного відреагування знайшлося місце. БЕЗПЕЧНЕ місце. це ОСНОВНА умова переживання емоцій - для них має бути місце і час. (наприклад, коли в зграї антилоп нападають на одну, всі тікають, а потім збираються в тісне коло і в прямому сенсі дрижать, тілом, допроживаючи страх. але вже в безпеці, коли хижак вже не загрожує їм).
та військові дії не передбачають перемир я після кожної кинутої гранати. і, наприклад, у нашого солдата, після успішно викинутої гранати, почався наступ на них або що. і звісно тут знову немає часу і можливості відреагувати те, що сталося. вивільнити емоції, допрожити їх. немає безпеки для переживання.
і так, тоді така невідреагована ситуація стає причиною ПТСР.
І хоч кожен відчуває ПТСР по-своєму, є три основні симптоми:
• нав’язливе "переслідування" неприємних подій, відтворення їх в уяві (в тому числі, у сновидіннях сниться ситуація з гранатою);
• прагнення уникати того, що нагадує про травму (місця події, речей, певних слів, рухів, запахів - наприклад залазити в темний люк, висувати руку);
• підвищені тривожність і емоційне збудження, постійна настороженість, підозріливість (реакція коли щось залітає у вікно - швидко викидає, ніби ту саму гранату).
Симптоми ПТСР можуть виникнути раптово, поступово або нагадувати про себе час від часу.
І що ж вібувається насправді з нашим солдатом? - його тіло всього лише намагається допрожити ситуацію, на яку не було можливості зреагувати вчасно. Це стосується і втрат, не лише "щасливих" завершень (наприклад, бачив як на його очах вбили друга, а сам мусив бігти далі - не зміг зупинитися, схопити його, намагатися допомогти, плакати, попрощатися).
Якщо ж допрожити не вдається, з часом ситуація загостюється, симптоми посилюються.
Додаткові симптоми ПТСР:
Гнів і дратівливість; почуття провини, сорому або самозвинувачення; зловживання алкоголем чи наркотиками; почуття недовіри і зради, а також «несправедливості долі»; депресія і почуття безвиході; суїцидальні думки; відчуття відчуженості; фізичні болі; поверхневий і неспокійний сон, жахливі сновидіння; здригання при дзвінках, оплесках та ін. буденних звуках; нездатність згадати цілі епізоди пережитої травми; відчуття, що людині «не судилося» знайти роботу, створити сім'ю тощо.
ДОПОМОГА при ПТСР - це психотерапевтичний супровід допроживання ситуації та підтримка здатності присвоїти врешті собі цей прожитий досвід, "збагатитися" ним, взяти як частину себе і вже відповідно до нього - жити далі.
АДЖЕ ДРУГА ТРУДНІСТЬ, з якою ми стикаємося, (на прикладі солдата, що був свідком смерті друга) - це конфлікт між уявленням про себе ДО травматичної події (наприклад, "я той хто не кидає друзів у біді") і після ("я дав своєму другу загинути"). Переживання нового себе, який не зміг врятувати друга (байдуже, що й не міг, це не вкладаєтсья в картину світу "хорошого друга") нестерпно болюче і його всіма силами солдат уникає та відкидає (адже там і сором, і нестерпна безпомічність, і провина). А опиратися на попереднє уявлення про себе - неможливо, бо воно зруйноване новим досвідом.
Інформація лишається не переосмисленою, витісненою але дуже живою в пам*яті. Звідси "флешбеки" - раптове відчуття повернення в ту, травматичну ситуацію, вона ніби раптово виникає на яву в будь-який момент а потім зникає; та страхітливі сновидіння, в яких те, що витіснене зі свідомого життя.
Далі - ніби немає майбутнього. Адже "як мені з цим жити?!" - означає, що жити з фактом такої події у історії власного життя ніби неможливо, а жити в минулому, згадувати - нестерпно боляче. Тож Військовий ніби зависає між минулим і майбутнім, живучи лише втечами від болісних переслідувань. Власне, саме тому така байдужість до майбутнього, не бажання щось планувати і досягати.
Що ми маємо в результаті? - не здатність присвоїти собі цей новий досвід, прийняти себе такого, який "не завжди може врятувати життя, навіть коли дуже хоче". Наша мета у психологічній підтримці - допомогти знайти місце пережитій події у своїй особистості, своєму житті та баченні свого майбутнього з позиції нового, "не ідеального" себе.
ВАЖЛИВО 1: при поверненні з зони бойових дій зверніться до психолога!
ВАЖЛИВО 2: якщо у вас ПТСР - ви НЕ хворі, вас не лікуватимуть у психіатра і не покладуть в психіатричну лікарню. З вами працюватиме психо_терапевт, (а психотерапевти працюють лише з психічно здоровими людьми), який надасть вам психологіну підтримку, допомогу у переживанні травматичної ситуації.
ДЕ ЗНАЙТИ?
П.С.: У рівненській області, в Національному університеті "Острозька академія" (м.Острог) Кафедра психолого-педагогічний дисциплін організовує Психологічну підтримку та реабілітацію постраждалих в результаті бойових дій
Напрями роботи :
1. Психологічні інформаційні бесіди та психологічна підтримка учасників бойових дій, їхніх сімей та осіб, що пережили екстремальну ситуацію.
2. Психосоціальна реабілітація дітей та їхніх батьків, що переживають кризову ситуацію в Україні
3. Надання безкоштовних психологічних індивідуальних , групових консультацій та психотерапевтична допомога постраждалим.
4. Проведення інтервізійних груп практичних психологів.
5. Проведення спеціалізованих лекцій, науково-практичних семінарів, конференцій.
|