Жив в одному селі старий. Жив бідно, в старій халупі один з малолітнім сином. І був у нього красивий білий кінь. Невідомо, звідки він у нього узявся, історія про це замовчує, та тільки просили за цього коня велику суму грошей.

- Продай, просили, купиш собі новий будинок, одяг, їжу. Багатим станеш. Добре тобі буде і синові.

Та не продавав його старий. Побачимо. Не вам судити, добре чи погано... 

І йшли купці махнувши рукою, - з'їхав з глузду, мовляв, старий.

Йшов час і одного разу кінь зник.

- Ну, ось, - говорили сусіди, - вкрали коня, і тепер у тебе нічого немає, треба було нас слухати раніше!..

Старий все відмовчувався, в думках відповідаючи все тими ж словами –  Побачимо. Хто зна, добре чи погано...

Пройшов час, повернувся білий кінь. Та привів з собою табун кобил.

- Вах!, - говорили сусіди, - багатство само в руки прийшло, як же добре все вийшло!...

І знову відповідав їм старий, - Побачимо, чи добре це, чи погано ….

Одного разу, його син впав з коня і зламав ногу.

І знову всі заговорили - Нещастя приносить цей кінь, калікою на все життя хлопця зробив...

-Хто його зна,  що добре, а що погано, - вперто відповідав старий.

Але прийшла біда. Почалася в країні війна. Всіх чоловіків села забрали, тільки люди похилого віку, та його син-каліка залишилися.

Замислювалися люди в черговий раз почувши відповідь старого. Добре? чи Погано? 

- Побачимо .... 

 (Продовжіть далі з Власного досвіду ….).