будьмо обережні, роблячи у стосунках щось "в борг". 

*приділити увагу/ час на які не готові

*вкладати кошти, які по відчуттю завеликі

*жертвувати власним особистим простором

*формально погоджуватися на те, на що погодитися внутрішньо ніяк не можемо 

* і будь-яке відчуття "я жертвую" без власного глибокого бажання чи можливості повернути собі затрачений ресурс.

такі борги, зазвичай, невиплатні. і все, чим змушені будемо задовольнитися - відчуттям власної "хорошості" і "жертовності". доки це те, що нам потрібно і ми якось об це "зцілюємося", отримуємо задовлення - все ок. 

та якщо цього нам мало (а з часом так і стається, іноді дуже скоро)- ми незворотньо знищуємо іншого, боржника, вимагаючи повернення боргу в будь-який спосіб. вимагаємо/ витискаємо/ вибиваємо (психологічно) свою затрачену енергію.  

стосунки - це танець. енергетичний взаємообмін. і він має здійснюватися. 

все інше - це ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКІ стосунки. потрапити в які - означає відмовитися від себе чоловіка/жінки, стати "родителем" і вкладати в того, хто врешті "виросте" і піде. як доросла дитина з батьківського гнізда. і рано чи пізно це обовязково трапляється. от тільки ми лишимось тоді не в зрілому подружжі з задоволенням від успіху дитини - а сомотні, з відчуттям власної використаності.

якщо помічаєте за собою тенденцію до жертовності :

1) визнайте що Ви це робите;

2) визнайте, що здається власну "використаність"  Ви створюєте самі;

3) спробуйт езрозуміти, чому жертовність - основний спосіб побудови стосунків для Вас?(можливо Ви транслюєте сімейні сценарії?);

4) спробуйте поспостерігати у світі які ще моделі стосунків існують окрім самопожертви і приміряти їх до себе;

5) спробуйте  розширити репертуар і вибрати більш підходящу роль, можливо з вкрапленнями любові, поваги до себе, права щось отримувати і насолоджуватися цим. 

                  Психолог завжди може допомогти та підтримати Вас  у цьому пошуку.