________________
ЗУСТРІЧ 2:
Марта: і все-таки я не можу з ними жити! це капець!
Світлана не сьогодні гладила і не прибрала після себе - і все посеред кімнати!
а мені переступай! а я сама збираюся в універ!! посуд після себе не помили, та
ще й з мого їли! - а з чого маю їсти я???!!!!!
Психолог: тобто правильно я розумію, що тебе не
влаштовує така поведінка дівчат в кімнаті?
М: ТАК! звісно що не влаштовує!
Пс: а ти про це їм казала?
М: ...ні.
Пс: тобто твої сусідки не знають, що тобі щось не
подобається?
М: у, вони мали б і самі здогадатися! будь-кому
це буде неприємно!! хіба ні?
Пс: я точно не знаю про будь-кого. думаю, я особисто
теж би дратувалася, якби хтось їв з помитого мною посуду і не мив його за
собою.
М: от, а я про що!
Пс: розумію тебе в цьому). то ти очікуєш що вони САМІ
здогадаються що тебе це не влаштовує?
М: та мабуть цього не
буде ніколи! ми вже півроку разом живемо - і ще нічого не змінилося!
Пс: тобто ти
усвідомлюєш, що саме собою нічого не зміниться, але вибираєш мовчати? чому?
М: ну, ... я не хочу
з ними сваритися?
Пс: тобто ти вважаєш
що ви посваритися якщо ти скажеш що тобі не подобається?
М: думаю, так! це ж
нікому не подобається - слухати докори!
Пс: тобто поки що ти
бачиш вашу розмову - як докори одна одній?
М: ну навіть якщо я
скажу спокійно про це, то все одно потім посваримось!
Пс: а звідки тобі про
це відомо? наскільки я чула, у вас з сусідками ще не було подібних розмов?
М: ну бо так завжди
буває. ми так вдома з сестрою сваримось.
Пс: але ж твоя сестра
- це не твої сусідки, правильно?
М: ну так.
Пс: дивись, Марта,
можна звичайно залякувати себе сваркою і взагалі не говорити про те, що тебе
турбує, сподіваючись на чудо. але я пропоную тобі спробувати все-таки сказати
про це і вже тоді опиратися на якісь реальні факти, а не на страхи. як тобі
такий варіант?
М: тобто прийти і
сказати і їм все, що мені в них не подобається?
Пс: у тому то й
справа - сказати, але так, щоб зберегти ваші стосунки!
М: а як це?
Пс: ну давай
спробуємо? прямо тут? я буду Світланою, яка залишила після себе праску посеред
кімнати а ти спробуєш сказати мені що тобі це не подобається?
М: )), ну гаразд.
еееее, "Світлана, мені не подобається що ти залишила праску посеред
кімнати! невже не можна прибрати після себе?! чому я маю ходити і переступати?!
мені ж теж на пари треба збиратися!!!"
Пс: так, як Світлана
я зараз справді відчуваю напад на себе і готова нападати у відповідь. навіть
кулаки стиснула.
М: ну от, я ж кажу що
ми посваримось!
Пс: гаразд, давай
тоді спробуємо ще раз, але ти скажеш Світлані лише про свої почуття, гаразд?
лише про СЕБЕ, а не про неї?
М: це як?
Пс: наприклад:
"Світлана, я розумію що ти поспішаєш зранку на пари так само як і я,
та чи могла я б тебе попросити забирати після себе праску, бо я тоді збираюся
довше і боюся, що можу не встигнути, а ти ж знаєш який в мене викладач? ти б
дуже мені цим допомогла!". як тобі такий варіант, Марто?
М: хм, звучить якось
приємно. я б хотіла щоб мені так сказали!
Пс: як ти думаєш, яка
вірогідність сварки, якщо ти скажеш це саме ТАК?
М: думаю, ми не
посваримося)....
(.....)
ДОСВІД Марти: якщо
просити когось про те, що тобі потрібно і говорити при цьому про СЕБЕ, про свої
відчуття (а не звинувачувати іншого) то зростає вірогідність і зберегти
стосунки, і ДОСЯГТИ БАЖАНОГО!
МАРТА вирішила
спробувати одразу по приході в кімнату поговорити зі Світланою, і ПОПРОСИТИ її
забирати праску :)