Субота, 21.10.2017, 17:45

Авторський сайт психолога, психотерапевта Анни Нижник

Меню сайту
!
Пошук по сайту
Наше опитування
Скільки Ви готові заплатити за консультацію у Психолога
Всього відповідей: 201
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2011 » Лютий » 1 » хто нас оточує і ЯК З НИМИ ЖИТИ?
18:10
хто нас оточує і ЯК З НИМИ ЖИТИ?

давайте поговоримо про ВАЖЛИВЕ: хто нас оточує і ЯК З НИМИ ЖИТИ?

Марта, як і інші тисячі студентів-першокурсників, мусила переїхати до міста, де розташовувався її університет, а отже потрапити одразу в 3 нові течії абсолютно чужих і НОВИХ їй людей: викладачів, одногрупників та сусідів по гуртожитку.

За перший тиждень перебування у середовищі чужинців вона обирала між «кинути все» і «кинути щось у когось», тобто дратувалася, грубо дивувалася, презирливо зиркала і ШАЛЕНО ХОТІЛА ДОДОМУ!

Знайоме відчуття?

  •           Ви змінили роботу і (відповідно) колектив?
  •           Ви змінили місце навчання?
  •          Ви переїхали в інший район /місто /країну?
  •           Вам щодня доводиться співпрацювати з незнайомими для вас людьми?

                                            

  Тоді давайте розбиратися, як з цим розібратися

ЗУСТРІЧ 1:

Марта: вони мене задовбали, розумієш? Ці кукли крашені! Тільки й мови, що про шампуні і каталоги! Грррррррррррр!!!!!!!!!!!

Психолог: а як Ти ставишся до розмов про шампуні?

М: мене це бісить! Це ж ТАК примітивно!

Пс: примітивно? А що НЕ примітивно для тебе?

М: …, ну, розмови про літературу, наприклад, чи ситуацію у державі!

Пс: тобто правильно я розумію, що у вас із сусідками по кімнаті РІЗНІ інтереси?

М: так, абсолютно різні!

Пс: тобто ви – різні люди з різними поглядами на життя?

М: так! Вони зовсім мені протилежні!

Пс: то ти злишся на своїх подруг, бо ви з ними – різні люди?

М: …. (пауза. посмішка) це мабуть тупо. Ми ж СПРАВДІ різні! Просто різні люди! То чого ж я на це злюсь?..хм)

ПЕРШИЙ власно-отриманий урок Марти:  ЛЮДИ – РІЗНІ. КОЖЕН з нас – інший. І я інша – також. Мені це може не подобатися. Та цього не можна змінити. Я можу на це злитися. Я  обираю для себе – прийняти те, що  ми – різні. :) Марта вирішила: кожного разу, коли дратуватиметься на інших - нагадуватиме собі, що в світі, де вона живе, немає жодної людини, такої ж як вона сама!  

                                              ________________

ЗУСТРІЧ 2:

Марта: і все-таки я не можу з ними жити! це капець! Світлана не сьогодні гладила і не прибрала після себе - і все посеред кімнати! а мені переступай! а я сама збираюся в універ!! посуд після себе не помили, та ще й з мого їли! - а з чого маю їсти я???!!!!! 

Психолог: тобто правильно я розумію, що тебе не влаштовує така поведінка дівчат в кімнаті?

М: ТАК! звісно що не влаштовує!

Пс: а ти про це їм казала?

М: ...ні.

Пс: тобто твої сусідки не знають, що тобі щось не подобається?

М:  у, вони мали б і самі здогадатися! будь-кому це буде неприємно!! хіба ні?

Пс: я точно не знаю про будь-кого. думаю, я особисто теж би дратувалася, якби хтось їв з помитого мною посуду і не мив його за собою.

М: от, а я про що!

Пс: розумію тебе в цьому).  то ти очікуєш що вони САМІ здогадаються що тебе це не влаштовує?

М: та мабуть цього не буде ніколи! ми вже півроку разом живемо - і ще нічого не змінилося!

Пс: тобто ти усвідомлюєш, що саме собою нічого не зміниться, але вибираєш мовчати? чому?

М: ну, ... я не хочу з ними сваритися?

Пс: тобто ти вважаєш що ви посваритися якщо ти скажеш що тобі не подобається?

М: думаю, так! це ж нікому не подобається - слухати докори!

Пс: тобто поки що ти бачиш вашу розмову - як докори одна одній?

М: ну навіть якщо я скажу спокійно про це, то все одно потім посваримось!

Пс: а звідки тобі про це відомо? наскільки я чула, у вас з сусідками ще не було подібних розмов?

М: ну бо так завжди буває. ми так вдома з сестрою сваримось.

Пс: але ж твоя сестра - це не твої сусідки, правильно?

М: ну так. 

Пс: дивись, Марта, можна звичайно залякувати себе сваркою і взагалі не говорити про те, що тебе турбує, сподіваючись на чудо. але я пропоную тобі спробувати все-таки сказати про це і вже тоді опиратися на якісь реальні факти, а не на страхи. як тобі такий варіант?

М: тобто прийти і сказати і їм все, що мені в них не подобається?

Пс: у тому то й справа - сказати, але так, щоб зберегти ваші стосунки!

М: а як це?

Пс: ну давай спробуємо? прямо тут? я буду Світланою, яка залишила після себе праску посеред кімнати а ти спробуєш сказати мені що тобі це не подобається?

М: )), ну гаразд. еееее, "Світлана, мені не подобається що ти залишила праску посеред кімнати! невже не можна прибрати після себе?! чому я маю ходити і переступати?! мені ж теж на пари треба збиратися!!!"

Пс: так, як Світлана я зараз справді відчуваю напад на себе і готова нападати у відповідь. навіть кулаки стиснула. 

М: ну от, я ж кажу що ми посваримось!

Пс: гаразд, давай тоді спробуємо ще раз, але ти скажеш Світлані лише про свої почуття, гаразд? лише про СЕБЕ, а не про неї?

М: це як?

Пс: наприклад: "Світлана, я розумію що ти поспішаєш зранку на пари так само як і я, та чи могла я б тебе попросити забирати після себе праску, бо я тоді збираюся довше і боюся, що можу не встигнути, а ти ж знаєш який в мене викладач? ти б дуже мені цим допомогла!". як тобі такий варіант, Марто?

М: хм, звучить якось приємно. я б хотіла щоб мені так сказали!

Пс: як ти думаєш, яка вірогідність сварки, якщо ти скажеш це саме ТАК?

М: думаю, ми не посваримося)....

(.....)

ДОСВІД Марти: якщо просити когось про те, що тобі потрібно і говорити при цьому про СЕБЕ, про свої відчуття (а не звинувачувати іншого) то зростає вірогідність і зберегти стосунки, і ДОСЯГТИ БАЖАНОГО!

 МАРТА вирішила спробувати одразу по приході в кімнату поговорити зі Світланою, і ПОПРОСИТИ її забирати праску :)



Переглядів: 373 | Додав: psann | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: