Субота, 21.10.2017, 17:35

Авторський сайт психолога, психотерапевта Анни Нижник

Меню сайту
!
Пошук по сайту
Наше опитування
Скільки Ви готові заплатити за консультацію у Психолога
Всього відповідей: 201
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Листопад » 14 » СИНДРОМ ВІДМІННИКА - або "домашній улюбленець" людини розумної
21:00
СИНДРОМ ВІДМІННИКА - або "домашній улюбленець" людини розумної
всім відмінникам  - присвячується :))

синдром відмінника - або неймовірне прагнення бути в усьому швидше/вище/сильніше:
-  вимотує сили, нерви та мізки 
-  живиться успіхом (але дуже ненажерливий, тому нагород вистачає ненадовго)
-  тримаєтсья на порівнянні себе з іншими (величиною їх медалей)
-  та просто ніКОЛИ не відпускає звичайного, пересічного відмінничка, якщо вже в нього завелеася така напасть!

А починаєтсья все - з дитинства. 

саме батьки у якийсь період часу (усвідомивши що їхнє чадо вже виповзло з пелюшок і може піддаватися ВИХОВАННЮ - тобто насильному окультуренню щасливого дитинчати) - вирішують завести вдома цього улюбленця - ПЕРФЕКЦІОНІЗМ, який  поки що - досить білий та пухнастий. 

завдяки перфекціонізму - прагненню до досконалості (і ЛИШЕ до досконалості) ми прикладаємо масу зусиль щоб освоїти навички грамотності, гарної поведінки чи ще чогось, чого робити нам не дуже хочеться, але дуже(!) хочетсья отримати ПОХВАЛУ! саме за неї і працюють діти років з 4-х до віку підліткового. 

 от тільки секрет виявляються в тому, що похвалити можуть лише за ІДЕАЛЬНО виконане завдання, а не за будь-яке старання чи намагання. (звісно, не всі батьки такі скажені. зазвичай лише ті, хто сам мав в дитинстві вдома такого ж "улюбленця")

згодом перфекціонізм приживається, і з батьківського - стає дитячим надбанням, - таким собі охоронцем ідеальності, сигналом про будь-які порушення - який говорить з нами внутрішнім голосом нашої совісті чи сорому і СТРАХУ, о, величезноГОООООООО страху, що всі дізнаються ..... що я ... не-ідеальний. 

коротше, починає це створіння жити разом знами все наше свідоме доросле життя, погавкуючи на кожне порушення правил нами, або оточуючими нас людьми! - "звісно, ще чого не вистачало! - мені заборонено, а йому можна?!?!"

і починаємо ми гамселити себе і інших - себе і інших - однією і тією ж палицею. 

проте найбільше розчарування, певно - це побачити як хтось, граючи проти правил (тих, які ми самі собі колись встановили) - ганебно для нас і неприйнятно - ОТРИМУЄ ЗАЛЮБКИ ТЕ, ЧОГО МИ ЧЕКАЛИ ВСЕ ЖИТТЯ, ...  і не факт що дочекаємося. отоді падає світ. шок і обурення не мають меж - бо виявилася страшна істина - наші вигадані границі в поведінці виявляються в реальності зовсім не дієвими. і світу, видно, зовсім не відомо, за якими законами (на наш розсуд) він, виявляється, живе. 

правило "ВСЕ ТРЕБА ЗАСЛУЖИТИ ВАЖКОЮ ПРАЦЕЮ"  чомусь більше не спрацьовує. - здаєтсья ми вийшли зі школи - цього штучно створеного світу - і світ реальний регоче над нами на всі боки ...

ЩО ЗАЛИШАЄТЬСЯ РОБИТИ?
- найважче питання, бо вирішення його потребує нового страшного! досвіду - о боже - бути НЕ ІДЕАЛЬНИМ при денному світлі. коли всі про це знатимуть. всі бачитимуть що я теж роблю помилки. (по секрету - ці ВСІ  - теж помилки - роблять!) 

- залишиться первірит ичи дійсн омене випхають з соціуму за неідеальність? звільнять? покинуть? зневажатимуть? - чи було це перевірено в реальних умовах? - чи це мені все ще нашіптує тупенький перфекціонізм з далекого кута мого страху?

звісно це страшно (бо  за деякі вчинки справді можуть і звільнити, і прогнати) - проте боюся, якщо вас перфекціонізм стосуєтсья - т овсеодно люди, які вам близькі чи дорогі - як і далекі та байдужі - страждають від побиття вас і себе цією палицею, пам*ятаєте?  - тож можливо варто ризикнути і спробувати з тією думкою (можете кинути її як кістрку вашому товаришеві Перфекціонізму) що - 

1) ГІРШЕ ВЖЕ НЕ БУДЕ
2) якщо невийде, завжди можете повернутися до звичного способу вбачати абсурдну ідеальність як мірило нашог онепердбачуваного творчого непояснюваног освіту! 

БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ! 

Психолог, Анна Нижник 





Переглядів: 611 | Додав: psann | Теги: перфекціонізм, синдром відмінника, психолог Рівне | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 2
2  
о-йо-й, тут, здається, про мене написано(((

1  
мушу додати коментар: інколи батьки справді прямо не коментують своїх настроїв щодо навчання (не змушують дитину чи не карають її), проте по перше:1) головну роль відіграє емоціний фон батьків - реакція на погану оцінку чи виконане завдання, як то страх, незадоволення, тощо - які дитина зчитує інтуїтивно, без слів; (саме тому в сім*ях де цьому взагалі не надавали значення - дитина дуже спокійно ставить до власної успішності);
2) по друге, І ЦЕ ВАЖЛИВО! - не забуваймо що в ранньому шкільному віці (з навчання в першому класі, т-то) у дитини аворитетом стає вчитель, який теж впливає на сприйняття дитиною своєї успішності/неуспішності категоричністю неприйняття або її відсутністю!

Ім`я *:
Email *:
Код *: